Pro-life Україна

Діти, яких могло не бути

Дітина, якої могло не бути

Діаночка

До мене на консультацію прийшла жінка. Срок вагітності 6 тижнів. Була пригнічена, налякана, розмова ніяк не виходила. Я дала заповнити анкету “Подумай серцем”. Коли анкета була майже заповнена, вона заплакала, а коли заспокоїлась, пішла на контакт. З’ясувалось, що перший чоловік помер, залишилась з двома дітьми. Житла не було. Зустрівся чоловік набагато страший за неї. Запропонував житло. Стали жити в нього просто від безвиході. Почались стосунки. Брак не реєстрований. Все було нормально, поки вона не завагітніла. Чоловік на очах змінився, став агресивним, злим. Побив і вигнав з дому. Сказав, що поки вона не зробить аборт, додому не пустить. Два дні жила в однокласниці. З’ясувалось, що та її повністю підтримує, рішуча та смілива жінка. Я порадила, щоб вона разом з подругою сходила до свого співмешканця і пояснила, що за таке відношення до вагітної жінки несеться кримінальна відповідальність, а також запропонувала у його присутності подзвонити мені (наче в соцопіку). А коли заспокоїться, поговорити з ним відкрито, сказати, що всі вагітності доленосні, що не нам вирішувати, кому жити, а кому ні, про шкідливі наслідки аборту для здоров’я жінки, про постабортний синдром. Нічого конкретного з цього не вийшло. Вона подзвонила мені на наступний день і сказала, що додому впустив, але на аборт повезе її особисто без усіляких подруг, психологів і соцопіки. Останнє, що я порадила їй, коли поїдуть на аборт, щоб вмовила його заїхати в дацан. Він погодився. Коли приїхали в дацан, він пішов один, залишивши її в машині. Вийшов звідти блідий, мовчазний, сів в машину, і вони поїхали додому.

Через деякий час з’ясувалось, що, щойно він зайшов, лама сказав: “Їдеш вбивати? Вб’єш сина — вб’єш себе. Після цього жити сам не будеш, почнуться хвороби”. Він дуже злякався.

Народився хлопчик. Зв’язок з жінкою я не втрачала. Одного разу до мене в кабінет увійшов чоловік. Він дякував мені за те, що я відмовила його жінку робити аборт.

“Мені й досі сташно, що я міг би зробити! – сказав він. – Беру на руки сина, і повітря не вистачає, коли згадаю, що було!”.

Такої щасливої людини я давно не бачила!!!