Pro-life Україна

Діти, яких могло не бути

Дітина, якої могло не бути

Софійка

Жінку я впізнала. Честно кажучи, згадувала її ще не раз. Ми дуже довго обговорювали тоді її ситуацію. Протягом двох місяців я дзвонила декілька раз дізнатися результати рішення: залишить чи не залишить дитину, але вона не брала телефон.

Син – дивовижний. Жодного разу я не пошкодувала, що народила його. Тепер в нас нове життя, усі страхи зникли. Я стала більш сильною та мудрою. 

До кабінету заглянула жінка і звернулась до мене: «Ви пам’ятаєте мене? Я була у вас у лютому на консультації. Ви сказали, що, якщо я вирішу залишити дитину, то підійти до вас».

Вона розповіла, що з чоловіком, від якого вона завагітніла, познайомилась на роботі. Він майже на 15 років старший за неї. Добивався її уваги довго: «Колишній чоловік «залицявся» до мене 4 роки, — сміється вона. — І цьому чоловіку довелось багато попрацювати, щоб я звернула на нього увагу. Розлучення з чоловіком дуже важко було пережити. Як так вийшло, що я закохалась у колегу, сама не знаю! Складність сьогоднішніх відносин в тому, що він одружений».

Дійсно, дуже складна ситуація! Але це не може бути причиною позбавлення життя дитини! Наявність дружини у чоловіка повинно бути причиною, щоб не вступати з ним у відносини. А, якщо вже так склалося, то до чого тут дитина? Все це ми обговорювали з цією жінкою. Чоловік, дізнавшись про дитину, був наляканий. Перше його питання: «Ти хочеш мене прив’язати?». Вона розповідала, що все було наче уві сні. «Приходила потім ще до вас, хотіла поговорити, але у вас постійно люди. Думала знову до вас записатися, але тут трапилось те, чого я ніяк не очікувала! Моя старша дитина, син, якому 19 років, Знайшов моє направлення на аборт: «Я не дозволю тобі вбити мого брата! Якщо ти це зробиш – я не зможу цього забути!». Такими словами зустрів мене син, коли я повернулась додому. Я заплакала, сказала сину, що мені важко, що це не так просто і взагалі мені дуже страшно! Мені тоді була потрібна підтримка, оскільки навіть мама була проти. Ми з нею живемо в одному маленькому домі. Наша з дітьми крихітна кімнатка не вмістить чотирьох. Мама, дізнавшись про вагітність, сказала: «Зовсім з глузду з’їхала? Роби аборт! Мені не треба тут більше нікого!». Все це я казала сину крізь сльози, на що він мені відповів: «А я нащо?! Я ж із сестричкою допомагаю, і мені це не важко. На другому поверсі зробимо тобі кімнату!». 

Я слухала цю жінку, затамувавши подих!!! Там, де дорослі, заплутавшись у своїх страхах, міркуваннях, присуджували дитині не народитися, він, молодий хлопець, кинувся захищати свого брата, підставив плече матері. Брат став за брата! Син цієї жінки виріс дуже гарною людиною, справжнім чоловіком!!! За майбутнє сина вона може бути спокійна. Вірю, що з цього хлопця вийде чудовий батько і чоловік у майбутньому. Такий чоловік – справжня опора для жінки, для родини. Зараз син та батько її дитини облаштовують другий поверх. Звісно, дуже складна ситуація з чоловіком-батьком. Але набагато важче і страшніше ситуація, де мати позбавляє життя свою дитину.